Методична послідовність роботи при зображенні живої голови залишається такою ж, як і при малюванні гіпсової голови. Закони побудови форми голови людини також залишаються незмінними, але міняється методика використання отриманих знань і навиків, прийоми роботи.
Натурою для перших учбових постановок слід обирати чоловічі моделі, але не дуже молодих і без бороди, вусів, бакенбардів. Це полегшить рішення учбових задач.
Починається малюнок, як завжди, з композиційного розміщення зображення на листі паперу. Щоб успішніше впоратисяз поставленою задачею, перед початком роботи над тривалим малюнком слід зробити декілька начерків з даної натури з різних точок зору і обрати найвдалішу.
Обираючи позу, положення голови в просторі, необхідно помітити найхарактерніше, простежити за станом та настроєм даної людини, щоб з'явилося гостре бажання зобразити його в малюнку.
Починаємо малюнок легкими дотиками олівця до паперу. Слабими лініями намічаємо нахил, поворот і загальнийхарактер форми голови. Як орієнтир використовуємо профільну лінію, лінії надбрівних дуг, кореня носа і підборіддя, які допоможуть знайти правильні пропорційнівідношення (мал. 1).
В порівнянні з попередніми завданнями тут, при малюванні живої голови, методика роботи повинна ускладнитися. Якщо раніше, при малюванні гіпсової голови, ми кожну учбову задачу вирішували окремо, то тепер буквально за дві-три хвилини треба вирішити декілька задач: композиційно розмістити зображення, схопити характер форми і намітити основні пропорції.
При виконанні складних завдань, пов'язаних з портретною характеристикою, малюнок краще починати відразу з живогоемоційногоначерку, який надалі конкретизуватиметься. Правда, тут справа ще більше може ускладнитися і має двоякий результат: з одного боку, перше, живе, безпосереднє сприйняття натури дозволить тому, хто малює відразу схопити портретну схожість з натурою і довести малюнок до граничної виразності; з іншою - погано початий начерк змусить того, хто малює, взяти новий листок паперу і почати все спочатку.
Другий етап роботи (мал. 2) пов'язаний вже з аналітичною діяльністю. На цьому етапі роботи потрібна гранична точність і уважність. Першзавсе треба уточнити конструктивну побудову форми, взаємозв'язок деталей голови (лоб, ніс, очі, підборіддя) іззагальною формою. Для перевірки можна скористатися допоміжними лініями (які повинні бути ледве помітними) і легкою прокладкою тону.
Головне на даному етапі роботи - виявлення загальнихмас, передача «великої форми». Початківці нерідко, замість того, щоб послідовно вести малюнок, йдучи від загального до конкретного, одразу ж, ще не визначивши характер форми всієї голови і основних деталей, починають з промальовування деталей: очей, вій, зморшок, але зв'язати їх в єдине ціле не можуть. В результаті зображення виявляється погано побудованим. Слід твердо пам'ятати, що схожість малюнка з натурою досягається не переліком окремих деталей, а точністю визначення пропорційнихвідношень. Деталі повинні збагачувати малюнок, додавати йому конкретну і життєву переконливість, але вони ніколи не повинні бути самоціллю.
Задача виявлення «великої форми» при малюванні живої голови значно ускладнюється тим, що тут увага відволікається на колір волосся і шкіру особи, вони не дають можливостіхудожнику, що починає малювати, зосередити увагу на головній - на об'ємі і пластиці форми. На цьому етапі роботи необхідні додаткові спеціальні вправи на виявлення «великої форми».
Виконувати такі тренувальні вправи краще всього, малюючи себе за допомогою дзеркала.
На третьому етапі роботи, намітивши загальнийхарактерголови і її основні деталі, переходимо до уточнення їх форм, прокладаючи легкими штрихами тіні і півтіні.
Особливо уважно треба відноситися до характеру основних деталей форми голови - носу, губам, очам. Від них залежить портретна схожість. У натури може бутидуже високий, низький, шишкуватий або рівний лоб. Це можна сказати і про носи. Бо деякі мають великі гачкуваті носи або довгі і звисаючі, інші ж, навпаки, мають носи зовсім короткі, кирпаті, товсті, бугристі, глибоко втиснуті між очима або ж виступаючі вперед від лінії лоба. Також деякі мають очі, які глибоко сидять, маленькі очі або опуклі великі очі. Деякі відкривають очі вузько, нижня повіка піднята у них більше, ніж опущено верхня; інші жвідкриваютьочі округло, так що видно всю зіницю. Далі у деяких брови високо підняті над очима, у інших же вони лежать зовсім на них або нависають над ними, у деяких брови бувають тонкими, у інших широкими.
Далі, деякі мають товсті, виступаючі губи, у інших же губи закушені і тонкі; у інших верхня губа виступає над нижньою, або навпаки, і нерідко одна товща за іншу; у одного губа під носом довга, у іншого коротка. Також у одних буває товсте, широке, велике підборіддя, у інших же маленьке і гостре; іноді воно відступає назад і зрізає до шиї, інші ж сильно виступаютьвперед від шиї. І іноді вони бувають довгими, іноді короткими, що... визначається поперечними лініями.
З метою досягнення портретної схожості таке уважне спостереження вкрай необхідне. Кожну деталь потрібно порівнювати з іншою деталлю, перевіряючи пропорції і їх розташування по відношенню один до одного. Іноді для точності користуються допоміжними лініями, наприклад, сполучаючипрямою лінією сльозник ока з крилом носа, а ніздрі з кутами губ.
Малюючи окремі частини обличчя, не можна забувати і про симетричність їх розташування: намітивши край лівої очної ямки, потрібно робити одразу ж край правої, від опуклості лівої виличної кістки переходити відповідно до опуклості правої.
Малюючи очі, потрібно уважно спостерігати за їх виразом. В очах відображається душевний стан людини. Недаремнонародна приказка свідчить: «Очі - дзеркало душі». Але головну увагу спочатку звертають на форму, на перспективну зміну цієї форми. Початківці дуже часто око в повороті три чверті голови малюють в анфас. Слід запам'ятати, що око при положенні голови в анфас будується у формі ромба, а при повороті три чверті і в профіль - за формою трикутника (мал. 3).
Малюючи волосся, слід пам'ятати, що воно лежать за формою голови і повинно своїми пасмами підкреслювати її об'єм.
Переходячи до тонального опрацьовування форми, знаходимонайсвітліше (полиск) і найтемніше місце в натурі і, дотримуючись тональної закономірності, починаємоопрацьовувати малюнок від найсвітлішого через суму півтонів до найтемнішого. Спочатку намічаємо межі світла, півтіні і тіні і закриваємоїх легкою прокладкою тону. Потім зображаємо падаючі тіні від форми кожної деталі, і ще раз звіряємо свій малюнок з натурою.
Моделюючи форму голови світлотінню, не потрібно прагнути абсолютно точно копіювати всі світлі і темні плями, які видні в натурі, необхідно прагнути правильно зрозуміти об’ємформи і розподіл світла на поверхні цієї форми.
В процесі роботи над малюнком іноді порушується його цілісність. Вухо, наприклад, виявляєтьсядужесвітлим, а лобова частинанадмірно роздроблена зморшками і затемнена, губи різко обкреслені. Щоб уникнути цієї строкатості в малюнку, на останньому етапі роботи частини, що сильно вириваються по тону, слід пригасити. Там, де форма надмірно роздроблена, її потрібно узагальнити, світлотінь передати плавними переходами.
Щоб добре вивчити особливості будови голови людини, потрібно зробити ряд малюнків з людей різного віку, уважно поспостерігати і проаналізувати особливості будови кісток черепа і характер пластики м'язів особиі шкірного покриву. Пропорції і характер форми голови людини міняються залежно від віку. Так, «частини тілі наші в дитинстві округлі, немов виточені на токарному крузі, і ніжні, а в більш зрілому віці вони нерівні і незграбні., старанний живописець все це бачить та помічає».
З віком пропорції голови зазнають змін: лицьові кістки розвиваються значно швидше, ніж черепна коробка, томучастини подовжуються.
До середнього віку риси обличчя і форми голови остаточно формуються. На обличчі визначаються виступи виличних і скроневих кісток, чітко читається частина підборіддя, навкруги рота і носа, біля очноямкових западин з'являються складки.
Автопортрет як учбове завдання має позитивним моментом, тому що він примушує бути уважним і вимогливим до себе, а це, у свою чергу, підводить молодого художника до високої і тонкої майстерності. Малюючи сторонню людину, ми цілкомзадовольняємось зовнішньою схожістю. В автопортреті нам цього буде мало. Ми прагнутимемо знайти ті ледь примітні деталі, які не в змозі уловити навіть фотографія.
Поступово в роботі над малюнком живої голови можна буде переходити до поясного портрета.
Одночасно з тривалим вивчанням натури не можна забувати робитиначерки і короткі зарисовки. Використовуйте кожну вільну хвилину, кожний зручний момент. Добреволодіння малюнком допоможе легко справлятися і з живописними задачами.
Впорядкувала Світлана Хавроненко