Статьи и рекомендации

Акварельний живопис. Рекомендації

Слово «акварель» походить від латинського aqua – вода. Основна особливість акварельних фарб – велика прозорість. Це єдина живописна техніка, яка повністю обходиться без білил. Білила замінює папір, який просвічує через накладені на нього фарби, а потрібний колірний тон може бути отриманий і попереднім змішуванням фарб на палітрі, і накладанням їх один на одного на папері. Для досягнення враження найвищої яскравості, наприклад, у полисках, відповідні ділянки паперу залишають повністю або майже не зафарбованими. Папір тут виступає нібито в якості ще одної фарби, що допомагає створенню колористичного рішення твору.

рекомендации по живописи

Акварельні фарби зручні та прості в використанні, легко наносяться на папір і швидко сохнуть. Однак, не дивлячись на це, техніка акварельного живопису одна з найбільш складних.

Акварель не допускає переробок і виправлень – новим перекриттям вже накладеної фарби можна тільки затемнити, але зробити темне більш світлим вже неможливо. Своєрідність акварельної техніки – в її крайній вологості. Пензель повинен бути добре зволожений у фарбі, яка ніби сама тече папером, а пензель тільки допомагає правильно розподілятись папером.

Великі, більш або менш одноколірні ділянки роботи (чисте небо або спокійна вода) слід робити широкою плавною заливкою. А сухим, осушеним, пензлем за допомогою струшування підбирають і прибирають надлишок фарби. При роботі аквареллю, щоб рідка фарба вільно рухалася папером, вона повинна бути розташована з нахилом приблизно в 300.

Рисунок під акварель повинен бути дуже легким, контурним. Кольорова пляма повинна кластися точно на своє місце, тому слід зробити детальний рисунок. Можна рисунок робити й одразу аквареллю, слабким тоном, тонким пензлем, тоді робота буде повністю позбавлена від будь-якого забруднення при використанні олівця та гумки.

 

Способи роботи з аквареллю:


1. Можна працювати по сухому паперу багатьма шарами, роблячи першу загальну прокладку фарбами дуже легко, слабкіше та прозоріше, ніж в натурі, а потім поступово посилюючи колір послідовним тонким лесировочним нашаруванням на підсушений попередній шар.

2. Можна працювати також по сухому паперу, але в один шар, одразу накладаючи відповідний колір в повну силу, дрібними мазками, подібно до мозаїки. Такі окремі мазки «припаюються» до сусідніх (ще вологих), утворюючи поступові переходи кольору.

3. Працюють і по вологому паперу в один шар, накладаючи колір одразу, коли мазки більш або менш розпливаються. Остання техніка найбільш складна: вірно відчувати та  визначати потрібний ступінь вологості паперу допомагає тільки тривалий досвід. Робота дуже вологим папером може сильно послабити, змити колір. Можна використовувати всі три способи в одній роботі.

(Іноді, щоб підтримати певну вологість паперу, під неї підкладають вологу вовняну тканину, бажано білу).

Починати краще писати спочатку по сухому паперу. При роботі необхідно  намагатися брати колір одразу якомога ближче до натури в повну силу, уникаючи багаторазового перекриття та особливо змивок, які роблять картину «замученою». Колір, покладений одразу в повну силу на чистий папір (білий), буде більш «повнозвучним». При цьому слід не забувати, що акварель при висиханні світлішає. Вологі фарби виглядають темнішими та більш насиченими, особливо в оточенні білого поля паперу, тому колір слід брати темніший.

Інколи перед початком роботи по всій поверхні паперу роблять попередню загальну слабку прокладку кольором, найбільш характерним для загального колориту зображення, наприклад, рожевим для сильного сонячного освітлення і блакитним для похмурого холодного.

Роботу над особливо тонкими деталями прийнято залишати на кінець.

Цікавий ефект іноді може дати обдумане застосування світлих кольорових олівців на восковій основі або просто загостреної палички чистого воску. Відмічаючи таким олівцем гострий полиск в зіниця ока, на блискучих предметах або воді, можна потім сміливо покривати ці місця фарбою, не турбуючись про полиски – вони утворюються самі пособі, завдяки слідам воску.

Для живопису потрібні м’які товсті пензлі, якими можна зробити і широку заливку і провести (кінчиком) тонку лінію. Промитим пензлем, добре осушеним страхуванням, можна зняти з паперу надлишок фарби, відмітити кордон фарби, що тече. Застосовують пензлі з хвостового волосся колонка, білки, борсука, тхора. Щетинисті пензлі застосовуються тільки для досягнення якихось ефектів (фактури предмета). Для початку слід придбати 2 м’які пензлі № 10 – 12 та № 18 – 20, якими в основному і ведеться робота, і одну тонку № 2, бажано колонкову для деталізації.

Товсті акварельні пензлі повинні у вологому стані мати такий гострий кінець, щоб ними можна було провести тонку лінію. Один з двох великих пензлів під час роботи повинен бути чистим і невологим для усунення небажаних потоків та інших виправлень. Пензель після миття від попередньої фарби струшують, але не віджимають пальцями. Неможна залишати пензель у склянці з водою. Після роботи пензлі добре промивають, струшують і ставлять волосом догори у будь-яку склянку (загортають в папір, щоб зберегти його форму при перевезенні).

Добрі акварельні фарби повинні легко розчинятися і братися на пензель, бути прозорими, мати чистий та насичений колір. Вирішальну роль для них грає в’яжуча речовина, вона повинна бути повністю не кольоровою, легко розчинятись у воді, та еластичною. (Камеді – прозорий, затверділий на повітрі сік плодових дерев). В цей природний клей додають пластифікатор та антисептик.

Починаючи працювати, всі фарби необхідно змочити, щоб вони дещо розмокли і легко бралися на пензель. Закінчивши роботу, їх обов’язково слід промити.

Палітра – пластмасова фарфорова тарілка, кахельна плитка. Папір розмокає, лохмітиться, з нього вимивається клей і фарби на ньому дещо мутнішають. Папір краще не використовувати в якості палітри.

Особливе значення має якість паперу – його широхуватість, щільність і особливо білизна. Папір може з часом пожовтіти. Щоб якось нейтралізувати це майбутнє можливе пожовтіння паперу, покривають його перед початком роботи дуже легким шаром блакитної фарби (берлінської лазурі). Крім того, акварелі звичайно зберігають в папках або альбомах, ховаючи їх від світла.

Найкращий папір для акварельного живопису – спеціальний картон для акварелі та ватман («госзнак») – дуже твердий зернистий папір. З нього можна змивати губкою, використовувати інші переробки. Можна використовувати крупнозернистий креслярський папір.

 

Впорядкувала Хавроненко Світлана

Создать сайт
бесплатно на Nethouse